Заборона на ігри — «щеплення» від лудоманії чи уникненення відповідальності?

Заборона на ігри — «щеплення» від лудоманії чи уникненення відповідальності?

Азартні ігри призводять до залежності — це головний аргумент противників у цілому світі.  Вирішувати проблему пропонують забороною, але ефективність цього методу є сумнівною.

Гральних закладів в Україні за законом бути не повинно, але тут їх, напевно, більше, ніж в будь-якій країні з ліберальним підходом до гемблінгу. Такий висновок випливає з мало не щоденних поліцейських зведень, в яких йдеться про ліквідацію одного чи декількох ігрових залів або казино. Тобто, закон не діє, отже — якась частина населення є хворою на лудоманю.

 

Чи можлива епідемія?

Там, де ігрові заклади не заборонено, профілактику та лікування від гральної залежності забезпечують бізнес і держава. Обидві сторони витрачають гроші на дослідження проблеми, визначають шляхи її вирішення. Наведемо дані одного з них.

Співробітники університетів Солфорда та Ліверпуля на замовлення благодійної організації Responsible Gambling Trust у 2012-2014 роках вивчали поведінку відвідувачів британських казино компанії Rank Group. Вчені отримували інформацію з 855 тисяч клієнтських карт і аналізували дані з понад п'ять мільйонів візитів.

Заборона на ігри — «щеплення» від лудоманії чи уникненення відповідальності (2)

З'ясувалося, що більшість гравців випробовували фортуну 1-2 рази на рік і тільки 1200 осіб відвідували заклади двічі на тиждень і більше. Загалом близько 2% гравців демонстрували поведінку, характерну для лудоманів.

Інші дослідження в різних країнах показують число залежних гемблерів від 5 до 2%.

Іншими словами, легалізація грального бізнесу не призводить до масового захоплення людей азартними іграми, яке переростає у патологічну пристрасть.

 

Ігри за правилами

Слід також зазначити, що низькі показники захворюваності — це результат обмежень, прописаних у законах держав. Наприклад, у всіх цивілізованих країнах вхід в казино для неповнолітніх заборонено.

Крім цього, влада встановлює максимуми за сумами ставок і програшів, і навіть тривалості гри. У Норвегії користуватися ігровими автоматами мають право тільки власники спеціальних карт, які лімітують допустиму межу та стежать за тим, щоб після години гри гемблер обов'язково відпочив. Заклади з блекджек та рулеткою тут заборонено, проте кількість залежних гравців є не меншою за Британію, де, за даними 2015 р, працює 148 казино. За підрахунками Norwegian Gaming Board у 2010 році число лудоманів у Норвегії становило 2,1% від загальної кількості гравців.

В Іспанії дозволено всі види ігрового бізнесу. Для залів з ігровими автоматами встановили обмеження за максимальними виграшами та ставками, що дає змогу при потребі збити азарт гравців.

Є країни, які практикують персональну заборону. Люди, не здатні контролювати пристрасть до азарту, мають нагоду внести себе до «чорного» списку гравців, яким вхід у заклади заборонено. У сусідей у Білорусі таку ж можливість мають родичі лудоманів. У Росії подібне обмеження самостійно запровадило казино «Шамбала».

Заборона на ігри — «щеплення» від лудоманії чи уникненення відповідальності (3)

Оператори азартних закладів не зацікавлені мати репутації ділків, які наживаються на проблемах інших. Компанії фінансують благодійні фонди допомоги залежним гравцям, дослідження, спрямовані на вирішення проблеми та запроваджують внутрішні обмеження. Позаяк, Ontario Lottery and Gaming Corporation надумали втілити розробку британських вчених PowerCranch, яка виявляє у клієнтів схильність до ігрової залежності аби вчасно попередити їх про небезпеку.

 

Заборона знімає відповідальність

Повернемося до України з її підпільними «інтернет-кафе» та «лотомаркетами». Навряд слід очікувати від їх власників якоїсь соціальної відповідальності. Їхня діяльність є протизаконною сама по собі. Ніщо не заважає їм пускати до себе підлітків, налаштовувати ігрові автомати на мінімальну віддачу та забирати останнє у гравців, що програли.

Заборона на ігри — «щеплення» від лудоманії чи уникненення відповідальності (1)

Згідно досліджень, лудоманами насамперед ризикують стати юнаки до 20 років і люди з алкогольною залежністю, матеріальними чи душевними проблемами. Скільки таких серед відвідувачів українських нелегальних закладів? Невідомо, але, судячи з переважно чоловічого контингенту з низьким рівнем доходу, припускаємо, чимало. Офіційних даних немає.

Нагадаємо: азартні ігри заборонено в Україні з 2009 року через збільшення числа залежних гемблерів. Здавалося б, держава «поставила хрест» на проблемі, але насправді лише випустила черговий документ і на деякий час позбулася обов'язку вирішити питання ефективними методами.

Схожі новини

2015-08-06

На гроші від казино планують знімати кіно

2015-08-07

Абромавичус бажає легалізувати казино, але з певними умовами

2015-08-07

Гральний бізнес необхідно легалізувати, проте він може бути небезмежним для населення – вважає доктор юридичних наук Даниїл Гетьманцев

2015-08-14

Гра у лотерею вдома. 3 важливих поради.

Зміни в гральному законодавстві України